Memento Mori.
Процес

Фотодокументація процесу створення семи зелених фігур серії «Memento Mori» із епоксидної смоли.
Київ, зима–весна 2017.

Історія
пов'язані проекти
Лінки
Перша половина 2017 року стала початком співпраці Марії Куліковської з Улегом Вінніченко, а результатом першої спільної роботи стала повнозростова скульптура-зліпок тіла художниці – «Моя Друга Ксена. Відродження». Відтоді MKUV Студія усі скульптури створюють разом, часто експериментуючи з матеріалами та конструкціями.

«Memento Mori» – серія семи зелених фігур-зліпків з епоксидної смоли, що були спеціально створені та встановлені у «PARK3020» – парку сучасної скульптури на території відпочинкового комплексу «Edem Resort Medical & Spa», який був офіційно відкритий у 2020.

Під час створення серії «Memento Mori», Марія Куліковська разом з Улегом Вінніченко здійснювали пошуки матеріалу подібного до мила, але більш стійкого до трансформацій. Так з'явилися довічні епоксидні скульптури для «вічного едемського саду».
Це складний чотирьохетапний процес. Спочатку створюється гіпсова формовка мого тіла. Потім гіпсові фрагменти знімаються і збираються в єдину форму, в середину якої заливається гіпс. Далі верхній шар розбивається і залишається гіпсова скульптура, з якої на наступному етапі знімається силікон. Він сам собою не тримає форму, тому поверх робиться шар, що його фіксуватиме. Раніше я робила форми лише з гіпсу, але їх вистачало тільки на два-три виливки. Натомість силіконова витримує значно більше виливків із різних матеріалів. На створення однієї форми витрачається бочка силікону (70–80 кг). У процесі з'являється багато відходів, іноді доводиться все переробляти.

Я роблю все разом зі своїм чоловіком – Улегом Вінніченко. У нього багато досвіду, він знає всі технічні нюанси, хоча не позиціонує себе як художник. Ми вдвох конструктивно все обговорюємо, але і сам матеріал дає приблизно 30% концептуального рішення. Перед формуванням я ретельно піддаю депіляції практично все тіло, а голову замотую целофаном. Дихаю через вставлені в ніс трубочки. Це важко, бо доводиться стояти півтори-дві години. Гіпс спочатку дуже холодний, а потім нагрівається до 60 градусів. На тілі іноді з'являються опіки і набряки. Зараз я не можу витримувати цілу формовку, тому що у мене розвивається клаустрофобія, я починаю панікувати і все з себе зривати. Тому спершу робиться все тіло, і тільки наприкінці окремо маска. «Мене» збирають зі шматочків, це вже ювелірна робота.

– Марія Куліковска
(уривок зі статті Світлани Богданець)
Сподобалась ця сторінка? Поділіться з друзями!